РАЗОМ МИ МОЖЕМО ВБЕРЕГТИ ПАМʼЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ УКРАЇНИ!
Найкращий спосіб зберегти пам'ять про Героїв - це продовжувати боротися за ту справу, за яку вони віддали своє життя.
Учнівською радою Самбірської гімназії N4 було проведено зустріч-інтервʼю з мамою загиблого Героя Тараса Драбика- п. Славою.
Її син, її дорогий Тарас пішов на війну… Пішов, залишивши свою кохану дружину, маленьку
донечку, попрощався з матірʼю.
Пішов виконувати священний обовʼязок сина Матері-України.
Вона кожного дня тривожилась, місця собі не знаходила, чекала на його дзвінок «Боже, тільки би син був живим!...
Тарас ніколи не жалівся, коли розмовляв з мамою по телефону. Задля її спокою казав, що він у Харкові...Пізніше виявилось, що загинув…
- Ні. Цього не може бути. Він точно живий. Він не міг загинути. Не вірю.
На мить серце матері перестало битися. Від болю стало важко дихати. Жахлива новина пробила її наскрізь, немов куля, що вбила її сина.
Загинув, рятуючи поранених побратимів. Виявив те, чого вона і вчила - співчуття, людяність та підтримку. Тіло молодого героя ще довго лежало на сонці разом з мертвими друзями, що їх він намагався врятувати. Нелюди протягом 5 діб не давали забрати тіла понівечених українських Героїв…
Вона може гордитись своїм сином-Героєм, та це не давало полегшення. Він помер, його більше нема... Боже, ну чому?
Тарас Драбик, сержант 80 окремої аеромобільної бригади десантників, боровся за Україну 3 місяці і загинув у бою біля Луганського аеропорту за 3 дні до свого 30-ліття. Його кохана стала вдовою, а 3-річна донечка напівсиротою.
Вічна памʼять Герою!
Переходьте за покликанням у наш віртуальний музей «Герої нашого часу»:
https://youtube.com/@sambirskagimnazia4?si=uUgW7aJtDBou0rS0
Щоб переглянути відео про Тараса Драбика, перейдіть
за покликанням :