Історія закладу освіти

І .ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Школа – це святилище,

де вчаться бути щасливими…

1. Історія школи

     Самбірська гімназія № 4 - навчальний заклад, розташований у мальовничому куточку міста Самбора.

     Це заклад цікавого минулого і прекрасного майбутнього. Історія закладу сягає 100 років і розпочинається у далекому 1905 році, коли на вулиці Середній з’явилася невеличка одноповерхова будівля. Першим керівником школи був Йоган Оберляндер. У цей час у ній був лише один клас.

    Згодом, у 1910 році, відбувся перехід на шестирічне навчання. Коли Галичина належала до Австро-Угорської імперії, у школі викладали німецькою, польською та частково українською мовою. З 1918 року школа була українською, але проіснувала лише один рік.

    У 1919 році навчальний заклад переіменовано у школу імені польського педагога Яховіча. У ній навчались сім років, навчання велося польською мовою. Українська мова була введена як факультатив.

    Першим директором української школи з 1939-1941 року був п. Витичак. Математик за фахом, вчитель великої ерудиції та інтелект високої проби. Освіту педагог здобував у Празі. У 1941 році був розстріляний у Самбірській тюрмі .

    Під час німецької окупації школа не працювала. Навчання було поновлено у 1942 році.

    Другий поверх школи почали добудовувати у 1959 році.

    Завершили будівництво через 9 років, коли директором був Герговський Є.І.

    На фасаді навчального закладу встановлено пам’ятну таблицю з метою вшанування колишнього директора, дитячого поета і байкаря Микити Магира.

    Добрим словом слід згадати колишнього директора школи Копчака М.М. та завуча Кавулич Л.І., які доклали чимало зусиль і старань для того, щоб школа стала середньою. Плідною та ефективною була праця директора Телефанка О.Г., який зробив чимало корисних справ для розвитку школи.

   Сьогодні заклад очолює молодий, ерудований, енергійний та творчий керівник Юзв'як Н.І., яка робить усе для того, щоб мрія учнів та педагогічного колективу про сучасну школу, у якій усі будуть почуватися комфортно, безпечно та затишно стала реальністю. Одним із завдань педагогічного колективу є створення школи особистісного розвитку і самовдосконалення, щось на кшталт шкільного будинку з ідеалом вільної життєлюбної талановитої особистості.

    Шкільний будинок – рідний дім, лише з ширшими можливостями і великим вибором, у ньому так само добре і затишно кожному, як у сім’ї, кожного люблять, шанують, цінують незалежно від навчальних успіхів, за те, що він людина. Про кожного піклуються настільки, що він стає цікавим собі та іншим. У ньому створено умови, щоб кожен міг знайти справу до душі.

     Школа об’єднує всіх у єдине братство. Це кузня знань, уміння міркувати в умовах краси, гри, фантазії, творчості. Це майстерня, де виховують за допомогою духовних багатств народної культури і народних традицій, моральних цінностей і ремесла, прищеплення дитині всього кращого, що накопичено народом та іншими народами, це пошук нового сенсу життя і нових форм буття, ідеалу добра, любові, правди, краси. І найвища творчість – розкриття та реалізація кожним учнем потенційних можливостей.

     Ми розумом і серцем збагнули: час відмовитися від старої школи і від усього, з чим вона пов’язана, відмовитися від думки, що в умовах несвободи, нелюбові й неправди можна виховати щасливу людину, що в умовах повсякчасного пригнічення бажань і волі дітей можна успішно ростити і розвивати особистість. Потрібна інша школа – з новою філософією освіти, новою педагогікою, новим змістом, новими стосунками, новим учителем – школа олюднена , яка не призводить до руйнації особистості . Для створення такої школи потрібні цілком інші основи: свобода, любов, правда.