Правовиховна робота

Правовиховна робота у Самбірській гімназії №4
 

Однією з необхідних умов перетворення України у справжню правову державу є підвищення рівня правової освіти населення, у першу чергу – молоді. Чимало роблять для цього засоби масової інформації, громадські організації, правоохоронні органи. Але найважливіше місце тут займає школа.Побудова громадянського суспільства в Україні неможлива без реорганізації системи освіти та правового виховання підростаючого покоління. Пошук шляхів і засобів громадянської освіти та виховання молоді становить нині одну з найактуальніших проблем педагогічної науки та шкільної практики. Успішне вирішення таких проблем вимагає від учителів, організаторів виховного процесу в навчальному закладі високої професійної компетентності, педагогічної та методологічної майстерності, знань методологічних засад філософії освіти в Україні, розуміння місії педагога в державотворчих процесах, чітко визначеної правової громадянської позиції. Правова освіта та виховання, профілактика правопорушень серед підлітків постійно в центрі уваги педагогічного колективу школи. Система правового виховання в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів смт Гусятин базується на правових актах і документах, таких як Конституція України, Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закон України «Про охорону дитинства», Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення», включає правоосвітню роботу та роботу по попередженню правопорушень.Правоосвітня робота здійснюється під час уроків та в позаурочний час і охоплює як учнів, так і їхніх батьків, а також учителів, органи місцевого самоврядування.

Правова культура є складовою частиною загальнонаціональної культури. Тому правове виховання як одним з головних напрямків виховної роботи і сприяє соціальному зростанню учнівської молоді, утвердженню в її свідомості високогуманних принципів, утілених у праві, підвищенню її соціальної активності.
Правове виховання учнів порівняно з іншими напрямами виховання має свою специфіку. Вона визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в нашому суспільстві. Школярі перебувають у матеріальній залежності від батьків чи опікунів, їхня самостійність і активність корегується педагогічним колективом, у них недостатній обсяг правових знань і досвід правових відносин. Вони мають засвоювати правові знання, які регулюють їх життя і діяльність як неповнолітніх, і ті правові норми, якими їм доведеться керуватися у своєму майбутньому житті й діяльності.

Завдання правового виховання учнів.

Одним із завдань правового виховання є формування в учнів правовихпочуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності. Інакше основним регулятором їхньої поведінки будуть прості емоції, які призводять до ситуативної поведінки, нерідко неправомірної. Наявність правових почуттів допомагає учням долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності, обирати з різних шляхів тільки той, який відповідає нормам моралі і права.

Правові почуття виконують роль, по-перше, психологічних чинників, що сприяють правильному подоланню внутрішніх суперечностей духовного світу особистості; по-друге, психологічного ставлення особистості до правових явищ і їх наслідків; по-третє, мотивів правомірної поведінки; по-четверте, емоційних форм регуляції, самооцінки вчинків і дій особистості, по-п’яте, емоційних компонентів ціннісної орієнтації відповідно до норм права, правил поведінки.

Другим завданням правового виховання є вироблення навичок і звичокправомірної поведінки. Як і навички, звички є автоматизованими діями; у цьому їхня спільність. Різниця між ними полягає у тому, що навичка – це тільки вміння, здатність виконувати ту чи іншу дію без особливого контролю свідомості; звичка ж включає потребу виконувати відповідну дію.

Третім завданням є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до правопорушень, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які ще мають місце в нашому житті, вироблення уміння протистояти негативним впливам.

Четвертим завданням правового виховання, яке пронизує всю правовиховну роботу, є подолання в свідомості окремих учнів помилкових поглядів тапереконань, негативних навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Знати свої права – значить вже наполовину володіти ними

• Я – індивідуальність. Статті 7, 8, 16.

• Право дитини виховуватись у сім'ї. Статті 12 – 14.
• Право на життя – головне право людини. Стаття 6.
• Право на свободу асоціації і свободу мирних зборів. Стаття 15.
• Право дитини знати своїх батьків і право на піклування. Стаття 7.
• Право на доступ до інформації. Стаття 18.
• Права дитини – сироти. Статті 9,11,20,21.
• Відповідальність закладів, які опікуються дітьми. Стаття 3.
• Право дитини на харчування. Статті 24, 27
• Право на користування послугами системи охорони здоров’я. Статті 24, 25.
• Право на отримання освіти. Статті 28,29.
• · Право дитини на соціальне забезпечення і належний рівень життя. Статті 26,27.
• Право на захист від економічної експлуатації. Стаття 32.
• Право дитини на захист від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речових. Стаття 33.
• Право дитини на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. Стаття 34.
• Право дитини на захист. Статті 35 – 39.
• Право на національну приналежність. Статті 20,30.
• Право на відпочинок і дозвілля. Стаття 31.
• Право дитини – інваліда і дитини з вадами фізичного та розумового розвитку. Стаття 23.
• Права дитини ,яка стала жертвою жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження. Стаття 39.
• Право дитини, яка порушила кримінальне право. Стаття 40.

Захист прав дитини – це перш за все завдання держави!